Юрій Маркевич
«Кожен із нас, хто за кордоном, має говорити про Україну, пояснювати, що це за країна, і показувати, що українці – справді круті», – розповідає двічі переселенка Анна Чечель.
Коли розпочалася війна на Донбасі, Анна виїхала з Донецька до селища Нью-Йорк (Донецька область). А після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну оселилася у Великій Британії. Там вона стала викладачкою в одному з найпрестижніших університетів світу – Кембриджському. А також створила книгу про українських жінок-підприємиць, які після вимушеної міграції розпочали власні справи у Сполученому Королівстві.
Про втрату дому двічі, евакуацію та новий шлях у Кембриджі Анна розповіла проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
«Окуповане і майже зруйноване»
Анна Чечель – професорка-економістка, яка до початку війни на сході України жила в Донецьку та викладала в одному з місцевих університетів.
«Ми (із сім’єю – ред.) були в Донецьку, коли почалися обстріли аеропорту. Я не спала майже три дні. Це було дуже несподівано, і ніхто не знав, як на це реагувати. Одного ранку я вийшла на балкон і побачила, як на сусідній вулиці їдуть танки з російськими прапорами. Після цього ми вирішили, що не можемо залишатися. Думали, що виїжджаємо лише на літо. На жаль, так не сталося».
26 травня 2014 року вранці Донецький аеропорт припинив обслуговування рейсів. Уже за декілька годин розпочалися вибухи та стрілянина. Оборона летовища українськими «кіборгами» тривала 244 дні.
Тоді Анна разом із сім’єю переїхала до Нью-Йорка – селища, що за 38 кілометрів від Донецька. Саме там вона жила до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Але працювала в Маріуполі, куди евакуювали її університет.
«Щоб добратися до Маріуполя, доводилося об’їжджати навколо окуповану територію, що займало шість-сім годин. Це було важко. Ще й дороги були зруйновані військовою технікою, на вагу яких вони не були розраховані».
З селища, де сім’я Анни знайшла прихисток, вона виїхала у березні 2022-го евакуаційним потягом.
«Усюди, де були зупинки, ти вирішував – виходиш на цій станції чи їдеш далі. Ніхто не знав, куди прямує потяг. Ми не знали і люди на станціях теж не знали, коли і який потяг приїде. Я була дуже вражена, як українці зустрічали їх (потяги – ред.). Вони пропонували допомогу, їжу, напої. Робили все, щоб підтримати людей. А наше селище (Нью-Йорк – ред.) наразі, на жаль, окуповане і майже зруйноване. Коли бачу фото, які викладають в інтернеті, ледь упізнаю його».
Армія Росії перетнула адмінкордони селища Нью-Йорк на південь від Торецька у ніч проти 10 липня 2024 року повідомляв проєкт DeepState.
«Мені перекладали з англійської на англійську»
Згодом переселенка виїхала за кордон і певний час жила в Румунії, Греції, а з червня 2022-го оселилася у Великій Британії. Її сім’я обрала саме Сполучене Королівство, оскільки донька Анни виграла стипендію на навчання в одній із британських шкіл.
«Спочатку ми приїхали до Бірмінгему (друге за величиною місто у країні – ред.) – це було дуже близько до школи, де навчалася донька. Потім я почала шукати роботу, бо, незважаючи на те, що продовжувала працювати в Україні, заробітна плата не дуже покривала витрати на життя у Великобританії. Тут дуже велика різниця у вартості оренди житла, продуктів, речей, транспорту, ніж в Україні».
Анна зізнається: на початку їй було складно спілкуватися англійською, але завдяки родині, у якої вона жила за програмою Homes for Ukraine, її мова покращилася.
Homes for Ukraine – це спонсорська програма, запроваджена урядом Великої Британії, яка дозволяє громадянам України та їхнім найближчим родичам, що рятуються від війни, отримати прихисток в країні. У межах програми біженці отримують дозвіл на перебування впродовж 18 місяців, доступ до житла, яке надає спонсор, можливість працювати, отримувати медичну і соціальну допомогу.
Із 4 лютого 2025 року уряд приймає заявки на продовження дозволу на перебування в межах нової програми Ukraine Permission Extension. Вона стосується, зокрема, й українців, які мігрували за Homes for Ukraine. Згідно з новими правилами, воєнні мігранти можуть залишатися в країні ще 18 місяців. Подавати заявку можна лише на території Великої Британії – не раніше ніж за 28 днів до закінчення чинної візи. Її розгляд триватиме до восьми тижнів, упродовж якого заявник зберігає легальний статус та всі права: на роботу, соціальні виплати, медичну допомогу, освіту. У цей період залишати країну заборонено.
За інформацією уряду Сполученого Королівства, станом на кінець 2024-го країна надала прихисток понад 300 тисячам воєнних мігрантів з України.
«Звісно, складно було усвідомити, що ми приїхали лише з маленькими валізами, немає житла, і все, що ми облаштовували впродовж багатьох років, знищене. Я була вражена відкритістю та підтримкою британців, які зустріли нас як родину – людей, яких вони бачили вперше. Але у мене було відчуття, що я ніколи не вчила англійську. Оскільки цей strong accent (виразний акцент – ред.) розуміти дуже важко. І мені вони (люди, у яких Анна жила – ред.) перекладали з англійської на англійську, але на ту, яку я розумію. Це було цінно, що є люди, які готові тебе підтримати і зорієнтувати, що ти маєш робити».
«Голоси жіночої стійкості»
У листопаді 2022 року Анна стала однією з небагатьох українських викладачів, які отримали можливість викладати у Кембриджському університеті в межах програми академічної підтримки. Цю ініціативу створили, щоб допомогти 20 українським науковцям та аспірантам, які були змушені залишити домівки через війну.
«Нам розповідали, що були тисячі заявок, але відібрали лише 23 особи із різних галузей. Це унікальна програма – інші університети у Великобританії не мають подібної практики. Ця програма була розрахована на рік, але згодом університет вирішив продовжити її ще на один».
Торік Анна разом із колегами розпочала дослідження в співпраці з Кембриджською бізнес-школою. Вони проводили інтерв’ю з українськими підприємицями, які започаткували бізнес в умовах великої війни.
«В мене виникло запитання: а як щодо українського бізнесу у Великобританії? І тут я почала зустрічати дівчат, які кажуть: «Я шукала роботу, а потім відкрила self-employment (аналог українського ФОПа – ред.) або перенесла свій бізнес з України сюди». Ми намагалися порівняти, які виклики, підтримку ці жінки мають у нашій країні та у Великобританії, і напрацювати рекомендації, як зробити цю підтримку ефективнішою».
Спершу команда підготувала аналітичний звіт. Згодом виникла ідея створити двомовне видання «Голоси жіночої стійкості: український бізнес в умовах війни», яке вийшло друком рік тому. До книги увійшли 26 історій українок-біженок, з якими Анна підтримує зв’язок і досі.
«Була гордість за дівчат, що вони це зробили, і натхнення рухатися вперед. Адже якщо не я, то хто? Вони справді незламні та стійкі. І їхня стійкість вражає. Кожен з нас, хто за кордоном, має говорити про Україну, пояснювати, що це за країна, і показувати, що українці – справді круті. Це – країна з людьми, які сьогодні виборюють свої цінності».
Нині Анна продовжує навчання, аби у майбутньому викладати у британських університетах на рівні в місцевими колегами.
- 21 липня уряд ухвалив рішення про створення Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України. Раніше питаннями українців за кордоном опікувалося Міністерство національної єдності, яке було створене у грудні 2024 року.
- 13 червня Рада Європейського Союзу одноголосно підтримала пропозицію продовжити тимчасовий захист для українських біженців до 4 березня 2027 року.
- За даними УВКБ ООН, в країнах Європи перебуває понад п'ять мільйонів воєнних мігрантів з України.
Форум